Свято "Будьмо здоровими" .docx (743136)

 

 

 

 

 

 

                            ТАРАСОВІ БЕРЕЗИНИ

      Виховний захід, присвячений  Дню народження Т.Г.Шевченка

Мета. Ознайомити дітей з  життєписом  великого  сина  українського  народу – Т.Г.Шевченка. Вчити  дітей  добирати  потрібний  матеріал  з      літератури. Працювати  над  розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні  віршів. Продемонструвати  красу  і чарівність  Шевченкового слова. Виховувати  любов і  повагу до спадщини, яку залишив поет.

Хід заходу

 

1. Організація класу.

  Шановні діти!

  Протягом уроку нам треба бути господарями цієї затишної оселі. Тож подаруємо один    

  одному приємні хвилини спілкування.

2. Театралізоване дійство.

    Звучить музика на слова Т.Г.Шевченка «Думи мої».

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залiзних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сiдає на лаву, хлопчик біля неї кладе голову на коліна матерi, вона співає  «Колис-кову».)

Хлопчик. А чому так багато зiрок на небi?

Мати. Це коли людина на свiт приходить, Бог свiчку запалює, i горить та свiчка, поки лю- дина не помре. А як помре, свiчка гасне, зiрочка палає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зiрочки яснi, великi, а iншi ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрiсна, скупа, її свiчка ледь-ледь тлiє. А коли добра, любить людей, ясно, i свiтло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свiчечка свiтила найяснiше.

Мати. Старайся, мiй хлопчику. (Гладить його по головi).

(Мати виходить, хлопчик сідає на стільчик поряд з учнями).

3. Систематизацiя знань дітей.

 Учень

Щовесни, коли тануть снiги,

І на рястi просяє веселка,

Повнi сил i живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

(Запалювання свiчки).

Дівчинка-україночка (ведуча). Весна-весняночка...Це вона, привiтна i щедра, подарувала Українi вiрного сина, а свiтовi — генiя.

Хлопчик-козачок. В iсторiї кожного народу є iмена, які становлять його славу, велич i нацiональну  гордiсть. Саме таким i є для України iм’я  безсмертного Кобзаря — Тараса Шевченка.

Прислiв’я. Шевченко Тарас, наче сонце для нас.

1-й учень.

У старiй хатинi,

В крiпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

2-й учень. Благословенна та година,

Як народила мати сина

і назвала його Тарасом.

Вчитель. Що воно означає — це iм’я — Тарас?

Етимологiя  пiдказує..

Iм’я Тарас прийшло до нас з грецької мови, в якiй слово «ктарактiос» означає бунтiвний, бунтiвник.

 Славетне  iм’я Тарас!

Його обезсмертив наш генiй — Тарас Шевченко.

Учень.

Не називаю й раєм,

 Тії хатиночки у гаї?

 Над чистим ставом край села.

Дiвчинка-україночка. «Вона стоїть край села. Стара, кривобока, стiни повигинались, солом’яна покрiвля  трухла, мохом узялася, димар похилився, од давностi й пороху почорнiв, вiкна — нiби темнi плями на змученому обличчi».

Вчитель. Дитинство Тарасика було нещасливе, бо дуже скоро вiн залишився сиротою.

Учень.

Там матiр добрую мою,

Ще молодую — у могилу нужда

Та праця положила...

Там батько, плачучи з дiгьми

(А ми малi були і голi)

Не витерпiв лихої долi,

Умер на панщині...

Хлопчик-козачок. Учитися хлопчик не мав змоги, тому з 13 рокiв пас чужi ягнята.

Учень читає вiрша «Менi 13 минало..»

Вчитель. Не було нiчого в хлопця-сироти, не було талану, тобто долi, але був талант, праг- нення вчитись.

Дівчинка-україночка. Будучи пастухом, Тарасик завжди мав при собi зшиту з паперу маленьку книжечку, де малював i записував народнi пiснi.

Учень (читає  вiрш А. О. Козачковського). (Уривок)

Давно те дiялось.

Ще в школi,

Таки в учителя дяка,

Гарненько вкраду п’ятака — та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку... Хрестами

І вiзерунками з квiтками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду...

Хлопчик-козачок. За бунтарськi вiршi 33-рiчного Тараса Шевченка забрали в солдати.

1-й учень.

Всю неправду, всi нещастя,

Що душили груди

Виливав вiн на паперi

Пiснею мiж люди.

2-й учень.

Як сприймалося народом Шевченкове слово?

Як ставився до людей, а люди — до нього?

(Пiсня «По дiбровi вiтер віє»).

Вчитель. Коли Т.Г. Шевченко був на засланнi в далеких степах Казахстану, вiн дуже тужив за Україною.

(Розповiдь про вербову гiлочку)

Ось послухайте, як нiжно i тужливо звучать його вiршi й піснi.

Це туга за рiдною природою, рiдним краєм.

 (Вiрш «Садок вишневий  коло хати…», пiсня «Зоре моя вечiрняя».)

Дівчинка-україночка. Тiльки через 10 рокiв вiн повернувся до Петербурга.

1-й учень.

За Тарасом слiдкували,

Все забороняли,

За писання й малювання

Жорстоко карали.

 Прислів’я. Шевченкове перо панiв по серцю шкребло.

2-й учень.

Повернувся Тарас з неволі

 Вже хворим  додому.

Але пiсню, але думу

Не забув складати.

Як страждала-горювала

Україна - мати.

 Хлопчик- козачок. Думи й помисли Тараса Шевченка були про Україну, про й народ, йо- го долю нещасливу, занапащену.

Я так її, я так люблю,

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

Учень.

Серце млiло

Від горя людського

Й викресало гордо й смiло

Тарасове слово!

Прислiв’я. Тарасовi слова — то правда жива.

 Вчитель. Наш Тарас Григорович Шевченко був художником, поетом ще й великим вчите- лем. У 1861 роцi вийшов друком його «Буквар южноруський», повнiстю побудований за народними традицiями,

До «Букваря южноруського». Т.Г. Шевченко вмiстив приказки i прислiв’я, улюбленi наро- днi думи «Маруся Богуславка», «Олекса Попович».

Прислiв’я. Тарасів «Буквар» - для  дiтей великий дар

 

А зараз проведемо вiкторину «Т.Г. Шевченко i діти».

1. У якому вiцi Т.Г. Шевченко почав складати вiршi? (За свiдченням самого поета: «Вiршi   

   я любив з дитинства i почав їх писати 1837р.». Ранні твори Т.Г. Шевченка не збереглися)

2. У яких поетичних творах Т.Г. Шевченко змальовує власне дитинство?

  («Менi 13 минуло...», «Давно те дiялось, Ще в школi...», «Якби ви знали паничi...», «І   

    золотої, й дорогої..», «Доля», «А. О. Козачковському»)

3. Якi народнi пiснi на слова Т.Г. Шевченка вiдомi нашим сучасникам?

   (Думи мої, думи мої..», «Вiтре буйний, вітре буйний...», «Нащо менi чорнi брови...»)

4. На якi поетичні твори Т.Г. Шевченка спочатку була написана композиторами музика, а    

   потiм вони перетворилися на народнi пiснi?

   («Тече вода з-пiд явора..», «Реве та стогне Днiпр широкий...», «Думи мої…», «По дiбровi   

   вiтер віє...», «Садок вишневий...» )

5. Микола Лисенко — відомий український композитор. Скiльки  композицiй присвятив

    він творчостi поета? (Понад 80 композицiй)

Вчитель. У свiй час, сам того не знаючи, Шевчекко своєю поезiею створив подвиг. Його поетичне слово має чудодiйну силу, воно любить i ненавидить, воно плаче i смiється, воно радiє i сумує.

Дiвчинка-україночка. Найкраще поетичне слово, це те слово, яке стало пiснею.

Прислiв’я. Шевченкові пiснi  молодiють, бо люди з ними живуть, працюють i мрють.  (Звучить пiсня).

4. Загадки «Чи знаєте ви твори Тараса Шевченка?»

Неначе сонце засiяло,

Неначе все на свiтi стало

Моє.. лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погнали

Чужi ягнята до... (води).

 

Дивлюся, аж свiтає,

Край неба палає,

Соловейко в темнiм гаї

Сонце... (зустрiчає).

 

 Не називаю її раєм,

 Тії хатиночки у... (гаї).

 

 Тече вода з-пiд явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона... (калина).

 

 На панщинi пшеницю жала,

 Втомклася, не спочивать

 Пiшла в снопи, пошкандибала

 Івана сина... (годувать).

 

 Садок вишневий коло хати,

 Хрущi над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи… (дівчата)

 

В лиху годяну,

 Якось недавно довлось

 Менi заїхать в... (Україну).

Прислiв’я. Хто Шевченка прочитав, той багатим серцем став. Шевченковi твори сяють, як зорi.

Хлопчик-козачок. Його iм’я увiчнене в легендах i переказах, його iм’я ми славимо у своїх розповiдях, народом про нього складенi прислiв’я та прикази.

* Шевченко Тарас, наче сонце для нас.

* Шевченкове перо панiв по серцю шкребло.

* Пани Шевчекка карали, але мудростi не вiдiбрали.

* Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим

* Шевченковi пiснi молодiютъ, бо люди з ними живуть, працюють i мрiють.

* Ми Шевченка славить будем i нiколи не забудем.

* Тарасiв «Кобзар» — для народу великий дар.

5. Пiдсумкова частина.

Вчитель. В народi кажуть: «Шевченко жити буде, поки на землi житимуть люди».

Любi дiти!

Дорожiть Шевченком!

Хочеться  вiрити, що в  новому тисячолiттi, на вашому шляху завжди буде

Тарасова пристрасть,

Тарасова мудрiсть,

Тарасове невмируще слово!

Прислiв’я. Ми Шевченка славить будем i нiколи не забудем.

1-й учень.

Нам нинi вісім.

І зелен свiт шумить зеленими листками,

Над нами сонця ясний квiт,

І Кобзарева пiсня з нами.

2-й учень.

Вона звучить, як гiмн веснi

У вольнiй збратанiй родинi.

Наш зелен свiт,

І ми у нiм — зелене листя України.

 Прислiв’я. Тараса Шевченка думки будугь жити вiки.

(Звучить пiсня).